Психологічна служба

 

НАЦІОНАЛЬНА ДИТЯЧА ГАРЯЧА ЛІНІЯ - у будні з 12.00 до 20.00 год. ‒ короткий номер 116 111 (безкоштовно з мобільного телефону), 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарного телефону).

 

Гончарук Людмила Вікторівна - психолог школи

 

Робочий кабінет психолога Гончарук Людмили Вікторівни

Тренінг "Розвиток комунікативних навичок"

Інтернет: в чому його загадковість?

 

                                         Круглий стіл для учнів 6 – 8 класів

 

      Мета: проаналізувати ознаки комп’ютерної залежності, показати учням її наслідки.

      (Учні готують питання, повязані з використанням Інтернету і його впливом на фізичне і психічне здоров’я. Вони виконують роль журналістів).

 

                                                  Хід заняття

 

 1  Вступ

      Сучасні діти народилися й ростуть в епоху Інтернету. Підліток у соціальній мережі вже нікого не дивує. Тим паче, що нині багато школярів мають вільний доступ до Інтернету вдома.                                                                                                                   

У психологів є подвійне ставлення до цього питання. З одного боку, онлайн- спілкування забирає у дітей час на навчання, виконання домашніх завдань, «живе» спілкування з однолітками та рідними, вони розучуються читати книги й писати від руки, у них погіршується зір і постава, виникає ігрова залежність, а з іншого – є й певні позитивні моменти. Наприклад, в Інтернеті дитина може прочитати багато цікавої й корисної інформації, швидко отримати відповідь на свої запитання, краще підготуватися до уроків, побачити світ. Діти за допомогою соціальних мереж вчаться спілкуватися, якщо не вміють цього робити в реальному житті: знайомляться і знаходять друзів. Для соромязливих, інтровертів Інтернет – це можливість легше встановлювати контакти, знаходити однодумців, отримувати підтримку й пораду. Адже людину «по той бік екрану» можна наважитися запитати про таке, про що, дивлячись у вічі, ніколи не запитаєш. Та й вимоги сучасного суспільства передбачають високу мобільність і швидкість передачі інформації, яку забезпечує Інтернет.                                                                                                   Однак, тут є непомітна межа між «хорошим» і «поганим», яку дитині легко переступити. Нині кожен, хто має доступ до Інтернету, може переглядати будь- які матеріали, зокрема й про насильство, наркотики і порнографію, що можуть підштовхнути молодь до самогубства, вбивства, пограбування. Усе це доступно в Інтернеті без обмежень. Через інтернет-спілкування зловмисники дізнаються у дітей особисту та конфіденційну інформацію, яка може бути використана для шахрайства та пограбування. Тому, якщо ми не навчимо дітей безпечної поведінки в Інтернеті, вони можуть постраждати в мережі ще більше, ніж у реальності.                                                                                                                             

       Перед вами фахівці, які займаються проблемами, що виникли в результаті появи комп’ютера, інтернету, комп’ютерних ігор. Ви можете їм поставити питання, які вас цікавлять.

 

   2  Основна частина

 

Журналіст журналу «Компютерні ігри»

·       Коли зявилося поняття «компютерна залежність», «ігрова компютерна залежність»?

·       Які причини появи таких видів залежності людини?

Відповідь.  Поняття «компютерна залежність» зявилася в 1990 році. Фахівці відносять подібний вид залежності до специфічної емоційної «наркоманії», спричиненої технічними засобами. Під ігровою комп’ютерною залежністю розуміють хворобливе захоплення рольовими комп’ютерними іграми, у яких гравець грає роль віртуального персонажа і живе його життям, почуваючись дискомфортно.

     Комп’ютерна залежність є однією з різновидів адиктивної поведінки і характеризується прагненням відійти від повсякденності методом трансформації власного емоційно-психічного настрою. У цей момент людиною не тільки відкидаються насущні турботи, а й загальмовується робота її психіки, зокрема зовсім припиняється індивідуально-особистісний розвиток. У такий спосіб люди уникають вирішення різних проблем у своєму житті.

      За даними психологів, від 10 до14% людей, що грають у комп’ютерні ігри, стають залежними від них. Ця залежність може виникнути в будь-якому віці, але найбільш схильними до цього є підлітки.

      

 Журналіст журналу «Віртуальний світ»

·       З яких причин дитина прагне відійти у віртуальну реальність?

Відповідь. Причин багато. Перелічимо найбільш поширені.

- Бажання пригод, які дитина може пережити, граючи компютерні ігри чи перебуваючи в Інтернеті.

- Відсутність контролю, тобто батьки настільки зайняті вирішенням своїх проблем, що у них абсолютно не вистачає часу на дитину.

- Постійні сварки між батьками. У таких сімях панує емоційно-психологічне напруження.

- Розлучення батьків також може бути проводом для відходу в іншу реальність, де не має проблем.

- Брак спілкування з батьками, однолітками, однокласниками чи просто значущими людьми є ще однією значущою причиною.

- Фізичне, емоційно-психологічне насильство з боку однокласників чи однолітків.

- Знижена або завищена самооцінка дитини.

- Незайнятість дитини (відсутність позашкільних занять), великої кількості вільного часу.

        Найчастіше, коли діти поринають у віртуальний світ, вони не можуть йому опиратися. У дітей, у разі постійної взаємодії з Інтернетом, порушується режим харчування, вони втрачають відчуття часу і можуть цілодобово не спати.

 

       Журналіст журналу « Психологія для всіх»

·       Які стадії формування інтернет-залежності можна виділити?

Відповідь. Формування інтернет-залежності відбувається не миттєво, а поступово. Можна виділити стадії формування залежності.

 

1.Стадія легкої захопленості.

  Після того, як дитина вперше пограла у комп’ютерну гру, їй починає подобатися сюжет цієї гри, вона співвідносить себе з головним героєм, їй подобаються картинки і музика. Дитина починає порівнювати реальний і віртуальний світ і віддає перевагу останньому.

   Стадія має свою специфіку: гра в компютер має ситуаційний, ніж систематичний характер. Стійка потреба в грі тут поки-що не сформована, процес гри не є значущою цінністю для дитини.

 2. Стадія захопленості.

    Для переходу на цю стадію необхідна поява в дитини нової потреби – потреби грати в компютерні ігри. Прагнення до гри на даній стадії є мотивації, яка опосередкована потребами уникнення реальності й прийняття ролі. Якщо тут гра приймає систематичний характер. Якщо дитина не може задовольнити цю потребу з яких-небуть причин, вона вдається до різних активних дій, щоб домогтися свого.

 3. Стадія залежності.

     Тут вже відбуваються серйозні зміни в ціннісно-смисловій сфері дитини. Відбувається зміна самосвідомості й самооцінки дитини. Гра повністю витісняє реальний світ. Можна виділити дві форми, у яких проявляється залежність: соціалізована й індивідуалізована. За соціалізованої форми інтернет-залежності дитина підтримує соціальний контакт із суспільством, нехай з такими самими гравцями, як і сама. Ця форма має менш згубний характер на психіку дитини, ніж наступна форма. Відмінність полягає в тому, що підлітки не відриваються від соціуму, не замикаються у собі. За індивідуальної форми залежності порушуються не тільки нормальні людські особливості світорозуміння та світогляду, але і взаємодія з навколишнім світом, соціумом. Тут відбувається  порушення основної функції психіки, замість реального навколишнього світу відбувається відображення світу нереального і віртуального. Для них Інтернет грає роль наркотику. Якщо протягом певного часу їхнє захоплення нічим не змінити, то вони впадають у стан, близький до ломки, відчувають негативні емоції, стають дратівливими і агресивними.

4.Стадія привязаності.

   Це остання, завершальна стадія комп’ютерної залежності. Вона характеризується згасанням ігрової активності людини, зміцненням психологічної складової індивіда в бік одужання. Тут дитина тримає дистанцію з комп’ютером, але абсолютно відірватися від вже сформованої потреби у віртуальній реальності вона не в змозі. Цей період протікає досить довго, іноді все життя, залежно від швидкості згасання прихильності.

 

    Журналіст журналу «Азартні ігри»

·       Що є ключовим почуттям ігрової залежності?

  Відповідь. Ключовим почуттям будь-якої ігрової  залежності є азарт. Від усіх інших почуттів азарт відрізняється тим, що його предметом є самі позитивні емоції, а потім всі його дії підпорядковані тому, щоб вони його опанували. У такому разі почуття азарту стає афектом – глибокою і короткочасною емоцією, за якої раціональний контроль істотно знижується. Афект звужує сприйняття, воля сконцентрована на єдиній меті.

    Журналіст газети «Психологія школяра»

·       Як впливає компютерна залежність на формування пізнавальних процесів у школярів?

Відповідь. Безумовно, компютерна залежність впливає на формування пізнавальних процесів. Так у психологічних дослідженнях зустрічаються такі висновки:

-        Після участі у комп’ютерних іграх у підлітків стабільно знижується рівень короткочасної зорової пам’яті, необхідної потрібної та відсіювання непотрібної інформації.

-        Унаслідок відносно тривалої гри у різні компютерні ігри стабільно знижуються показники оперативної памяті підлітків.

-        Після участі у комп’ютерних іграх підлітки стабільно показують нижчі результати під час дослідження їхньої інтелектуальної лабільності – здатності переключати увагу, вміння швидко переходити з вирішення одних завдань на виконання інших, не допускаючи при цьому помилок.

    Говорячи  про профілактику інтернет-залежності у дітей, слід звернути увагу на те, що наразі єдиним перевіреним способом є залучення школяра до діяльності не пов’язаної з комп’ютером. Необхідно знайти можливість показати підлітку, що існує безліч розваг, не пов’язаних з комп’ютером, які тренують тіло створюють нормальний емоційний стан.   

             Психолог. А зараз виконаємо тест на визначення ступеня комп’ютерної залежності.

                                                            Тест

Інструкція. Дайте відповіді на питання, використовуючи наступну шкалу:

0 балів – ніколи, 1 бал – рідко, 2 бали – іноді, 3 бали – часто, 4бали – завжди.

1.    Чи спілкуєтеся ви в Інтернеті, щоб розпочати нові знайомства?

2.    Наскільки часто ви нехтуєте домашніми обов’зками, щоб довше побути в Інтернеті?

3.    Як часто ви надаєте перевагу спілкуванню в Інтернеті замість того, щоб побути зі своїми друзями на вулиці, сходити в гості?

4.    Як часто ви залишаєтеся в режимі on-line довше, ніж мали намір?

5.    Наскільки часто близькі скаржаться, що ви проводите надто багато часу в Інтернеті?

6.    Чи знижується ваша успішність у навчанні від тривалого перебування в режимі on-line?

7.    Як часто ви перевіряєте свою електронну поштову скриньку, перш ніж зайнятися чим-небудь?

8.    Чи вважаєте ви час, проведений далеко від комп’ютера, змарнованим?

9.    Чи відзначаєте ви у своїй поведінці потаємність або прагнення захиститись, якщо навколишні цікавляться вашим захопленням  Інтернетом?

10.   Як часто ви радієте з того, що можете сховатися від реальних неприємностей у віртуальному світі?

11.   Як часто ви розумієте, що результативність вашої повсякденної роботи знижується від надмірного захоплення Інтернетом?

12.   Чи часто ви відчуваєте за собою  потребу заміщення тривожних думок про свої невдачі заспокійливими думками про віртуальні можливості?

13.   Якщо вам заважають під час сеансу on-line, чи часто ви дратуєтеся?

14.   Що для  вас важливіше – живе спілкування чи спілкування в мережі?

15.   Як часто в реальному житті вас відвідують думки про те, що  залишилося потерпіти зовсім трохи, і ви опинитеся в рідній стихії (в Інтернеті)?

16.   Як часто на прохання рідних відірватися від монітора ви відповідаєте: «Зараз, ще хвилиночку…»?

17.   Чи часто ви безуспішно намагаєтеся скоротити час перебування в Інтернеті?

18.   Чи приховуєте ви від оточення кількість часу свого перебування в режимі on-line?

19.   Чи часто заради блукань у мережі ви відмовляєте в необхідному відпочинку (нічному сні)?

20.   Якщо ви відчуваєте дискомфорт від невдач у реальному житті, чи  зникає він у процесі перебування в Інтернеті?

 

Обробка отриманих результатів.

 

Чим вище  сума балів, отримана в результаті складання, тим вища ймовірність комп’ютерної залежності.

10 – 29 балів. Отриманий результат свідчить про те, що перед нами звичайний користувач, навіть якщо іноді й дозволяє собі затримуватися в мережі довше, то цілком контролює ситуацію.

30 – 59 балів. У людини є проблема через часте перебування в мережі. Слід замислитися над тим, що для подальшого життя важливіше: здобуття знань для повного самовираження в реальному житті або віртуальне життя, де людина реалізовується лише частково й однобічно.

60 – 80 балів. Серйозні проблеми. В окремих випадках необхідна допомога фахівця.

Психолог. А зараз проведемо вправу по зниженню ігрової та інтернет-залежності.

Вправа «Малюнок»

   Запропонувати учням уявити, що вони - комп’ютерні наркомани. Чи подобається вам цей образ? Ні? Тоді намалюйте страшну істоту, що сиділа за комп’ютером і перекресліть цей малюнок червоним кольором. А тепер подивіться на ось цей малюнок на якому намальована нормальна людина чи дитина. Потім уважно подивіться на обидва малюнки і визначте, який з них повинен бути прикладом для наслідування, а який – ні. Хороший малюнок  зарядіть потоком потужної позитивної енергії, при цьому промовляючи вголос фрази типу: «Я хочу бути таким», «Я можу стати таким». А на негативний приклад,  виплесніть всю негативну енергію і знищіть його.

 Підсумок.

-        Тепер ви зрозуміли в чому загадковість Інтернету?

Відповіді учнів.

  

 

Підготувала практичний психолог ЗОШ І-ІІІ ст. с.Іванів Гончарук Л.В.

 

 

   

                      Тренінгове заняття для підлітків

Мета: ознайомити  учасників  із критеріями і соціальними виявами толерантності і нетерпимості, показати багатоаспектність поняття «толерантність»; розвивати уяву,здатність до емпатіі, співпереживання та співчуття.

 Обладнання: пелюстки ромашки,аркуші паперу, фломастери, плакат «Правила роботи групи»    

Час проведення: 1 година.

Вступне слово:

-        Доброго дня,шановні діти! Я рада вітати вас на нашій зустрічі, яка присвячена питанням толерантності,толерантної особистості. Заняття мені хотілося б розпочати словами відомого українського поета -гуманіста Василя Симоненка:

Ти знаєш,що ти людина?

Ти знаєш про це, чи ні?

Усмішка твоя єдина,мука твоя єдина,

Очі твої одні.

Ці слова - гімн особистості,унікальності кожної людини на землі. Проте, на жаль, досить  часто людство забуває про це,входить в оману власного егоїзму,шовінізму.

Вправа «Знайомство». «Запрошення до чаю».

Мета: самопізнання та самовираження учасників,створення доброзичливої атмосфери у групі.

 Передаючи по колу чайну чашку,учасники називають своє ім’я і промовляють:

«Приходь до мене на чай, бо я …гарна господиня,цікавий співрозмовник…»

Після знайомства, учасники діляться на 3 групи за правилом світлофора (червоний,жовтий,зелений ). Кожна група займає своє робоче місце. Вправа «Правила роботи групи»

Мета: створити комфортну,  робочу атмосферу, згуртувати групу.

1.Активність

2.Правило піднятої руки

3.Толерантність – один говорить,всі слухають

4. Доброзичливість

5. Конфіденційність

- Чи погоджуєтесь ви за такі правила? (голосують).

- Можливо ви хочете додати власне правило?

Вправа «Мої очікування»

Мета: з’ясувати сподівання й очікування учасників щодо заняття.

Учасникам пропонується на пелюстках ромашки написати свої очікування і, перевернувши,скласти до заготовленої серединки,квітку ромашку.  

Інформаційне повідомлення «Що таке толерантність» 

Психолог. Поняття толерантності вперше почали вживати у ХІІІ сторіччі. Колись відомий французький філософ Вольтер писав: «Безумством є переконання, що всі люди можуть однаково думати про певні речі».

1 група . Розуміння толерантності неоднакове в різних культурах і залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантністю вважають готовність і здатність без протесту сприймати особистість,у французів певну свободу іншого, його думок ,поведінки та релігійних поглядів. У китайській мові бути толерантним означає великодушність щодо інших. Арабською толерантність - прощення,терпимість,співчуття до іншого.

2 група. Зараз толерантність розуміють, як повагу і визнання рівності, відмову від домінування та насильства,визнання прав інших на свої думки та погляди. У світі відзначають Міжнародний день толерантності – 16 листопада.     Отже,толерантність має на меті прийняття інших такими,якими вони є,взаємодію з ними на основі згоди.

3 група. Поділ людей на толерантних і не толерантних є досить умовним. Кожен у своєму житті здійснює як толерантні так і не толерантні вчинки. Але здатність поводитися толерантно може стати рисою характеру, а відтак забезпечить успіх у спілкуванні. «Толерантність – це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру» - йдеться в «Декларації принципів толерантності», прийнятій Генеральною Конвенцією ЮНЕСКО в 1995 році.

Ведучий. Отже, якщо ви прагнете  ефективно спілкуватися, необхідно поводитися так, аби не образити партнера, поважати точку зору іншого та його особистість, незалежно від соціального положення, національності, індивідуальних  особливостей, уподобань. Таке спілкування називається толерантним.

Вправа «Асоціативний ряд на слово толерантність»

Назвіть характеристики людини, що асоціюється у вас із словом «толерантність», починаючи із кожної букви цього слова.

Т - терплячий, турботливий

О - обережний

Л - люб’язний, лояльний

Е - емпатійний

Р - розумний, розважливий

А - адекватний, акуратний

Н - ненав’язливий

Т - тактовний

Н - наполегливий

І - інтелігентний

С - стриманий    

Т - товариський

Ь - символ толерантності – м’якість

Дискусія в групах «Як поводитися толерантно?»

Ви об’єднані у групи. Працюючи разом, ви можете написати якомога більше варіантів відповіді на запитання: як поводитися толерантно у вашій ситуації?

1 група. Як поводитися толерантно, намагаючись вирішити непорозуміння з коханою людиною?

2 група. Як поводитися толерантно, спілкуючись з учителем, який оцінив, на вашу думку, невірно письмову роботу?

3 група. Як поводитися толерантно, оцінюючи зовнішність і розумові здібності відсутньої зараз подружки?   Презентація напрацювань.

Вправа «П’ять добрих слів»

Мета: розвивати вміння  оцінювати свого товариша, вчити  встановлювати

стосунки  на доброзичливій основі.

Кожен з учасників має обвести свою руку на аркуші і на долоньці написати своє ім’я. Потім цей аркуш передати сусідові праворуч, а самі одержати малюнок від сусіда ліворуч. На пальцях руки написати яку-небудь  привабливу, на їхню думку, рису  її власника. Таким чином, аркуш з малюнком ходить по колу, поки не повернеться до власника.

Вправа – релаксація «Толерантність у нашому житті»

Мета: сприяти формуванню ціннісних установок на толерантне спілкування та навичок толерантної поведінки;

виховувати  чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість і небайдужість.      

Всі присутні переглядають відеоролик про толерантність. На фоні приємної музики двоє учнів зачитують слова:

Бувають дні, роки, десятиліття, коли складно. Бувають,секунди, хвилини , години від яких залежить надто багато: життя та щастя багатьох людей. І саме в ці хвилини так важливо сказати потрібні слова, зробити правильний крок. Згадати, що є дещо більше, ніж «я хочу» і «мені не подобається».

Заради цього багато хто віддав себе всього, аби ми могли жити. Толерантність допомогла нам вижити, допомогла стати людьми. Відгукується в нашому серці про те,наскільки цінною є кожна людина.

Особливо ми повинні ставитися толерантно до людей з обмеженими можливостями.

Любов до людини просто за те, що вона – Людина!

 І в ці секунди та хвилини не можна припускатись помилки, зробити хибний крок. Інакше після цього не залишиться нічого, крім болю.

…Минали століття, змінювались епохи. Людина творила та дарувала своїм нащадкам у спадок багато образ, болі і війн.

Проте ніколи в минулому і теперішньому насильство не могло вирішити жодного конфлікту, залишаючи після себе біль, траур та ненависть.

І лише повага й терпимість – справжня сила, яка в змозі об’єднати нації та зруйнувати всі кордони.

Адже, якщо сумно одному, інший не може бути щасливим. Ми переймаємось чужим болем, не дивлячись на те, де народились.

І коли це розуміємо – різниця між нами стає нашою силою.

Ми доповнюємо одне одного. Ми багато чим відрізняємось: кольором шкіри, традиціями, культурою, вірою.

Проте наші серця – однакові. Наші сум і радість, хвилювання та щастя – схожі.

Тому й час непорозуміння залишається в минулому. Час ворожнечі й ненависті забирає з собою колишні образи. Заради прийдешніх поколінь ми тиснемо одне одному руки та будуємо мости миру. Мости, що об’єднують усіх нас, таких різних і таких схожих, в одну велику всесвітню родину.

Ми будуємо культуру світу власноруч.

Вправа «Рефлексія»

Мета: отримати зворотній зв’язок від учасників тренінгу, дізнатися, чи справдилися їхні очікування.

Розвернути пелюстки ромашки, чиї очікування справдилися, зачитати в голос.

Психолог.  Дякую всім за увагу, співпрацю та активність. Хай вам щастить!

Будьте здоровими! Будьте усміхненими! Будьте толерантними!

Профілактика та подолання

 явищ жорстокості і насильства серед дітей та підлітків

                                    Байдужість – це найвища жорстокість (М.Уілсон)

      Насильство є надзвичайно актуальною проблемою для сучасного українського суспільства. Прояви жорстокого поводження існують як у дорослому середовищі, так і в учнівському.

       Основними причинами насильства є – вплив засобів масової інформації, що пропагують культ сили, вживання алкоголю та наркотиків, наслідування поведінки дорослих, низький рівень виховної культури батьків та недостатній виховний вплив школи. Будь-яке насильство завдає дитині тяжких травм, які мають згубні наслідки для її подальшого фізичного та психологічно здоров’я, навіть небезпечні для її життя.

      Насильство – це фізична, психологічна чи сексуальна дія однієї особи або групи осіб стосовно іншої, які порушують гарантоване Конституцією України право на особисту недоторканість. Жорстоке поводження з дітьми і нехтування їхніми інтересами як в сім’ї, так і в школі, можуть мати різні види. Однак, їх наслідки завжди завдають серйозної шкоди здоров’ю, розвитку та соціалізації дитини, нерідко становлять загрозу її життю.

       Розрізняють  такі види насильства: фізичне, психологічне, сексуальне та економічне. Фізичне насильство – нанесення дитині батьками чи особами, що їх замінюють, фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що загрожують здоров’ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими цигарками, укусів та з використанням різних предметів.

       Фізичне насильство передбачає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення, а також удушення чи втоплення дитини.

       Психологічне насильство – постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів приниження її людської гідності, невиправдані звинувачення, демонстрування нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належить також постійна неправда й обдурювання дитини, а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

       Сексуальне насильство – використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи отримання винагороди. До сексуального розбещення належить також залучення  дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною, підглядання за нею, коли вона не підозрює: під час роздягання, задоволення природних потреб.

     Економічне насильство – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого житла, їжі, одягу, майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, порушення фізичного чи психічного здоровя.

      Діти завжди мали  свої таємничі світи, свої ігри та свої секрети від дорослих. Таємничість сучасного покоління – віртуальна і здебільшого неочевидна для дорослих. Зіткнувшись із проблемою в інтернет-просторі, дитина не може розповісти про неї батькам через страх, що її не зрозуміють або взагалі заборонять користуватися компютером. Залишитися без інтернету для сучасних підлітків означає не тільки позбутися задоволення грати та переглядати контент. В інтернеті підлітки самовиражаються та реалізують свою головну компетенцію – спілкування.

       Що таке кібербулінг?

Слово «булінг» без префікса «кібер» відоме здавна й означає утиск, дискримінацію,цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої. Кібер-булінг  - підлітковий віртуальний терор, що означає агресивно нападати роз’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти,тероризувати,цькувати.

         Булінг буває фізичний(побиття, підніжки,штовхання) і вербальний (словесні знущання,залякування,плітки, та образливі вислови, наприклад, про зовнішній вигляд дитини, її регалію, вагу особливості стилю одягу ), соціальний (ізоляція дитини,бойкот,навмисне відсторонення  від групи на перервах, в їдальні)

       Якщо реальний булінг -  хоч яку жахливу форму він має – закінчується, коли дитина повертається додому,то від кібербулінгу важко сховатися будь-де. Тож такі особливості кібербулінгу, як анонімність і безкарність, зумовлюють труднощі його дослідження. Оскільки кібербум  у Європі та Америці розпочався раніше, ніж в Україні, ці країни мають більший досвід вивчення і запобігання кібертироризму. В Україні масштабних досліджень проблем кібербулінгу і його потенційної небезпеки не проводили. Про те з теле-та інтернет джерел відомо, що віртуальна агресія в нашій країні набирає обертів. Подолати явище кібербулінгу в принципі неможливо. Контролювати віртуальне середовище,в якому «живе» дитина вкрай важко. Але є певні стратегії профілактики кібербулінгу ,які допомагають захистити дитину. Це найкраще зробити батькам.

         Поради батькам:

      Підтримувати довірливі взаємини з дитиною, доступно розказати її про кібербулінг, пояснити свою мотивацію, що вони піклуються, а не намагаються контролювати приватне життя дитини. Якщо їй надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків. Дитині також слід знати, що  свобода  в інтернеті умовна .Але, коли  дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть встановити координати комп’ютерів, з яких людина відправляла повідомлення. Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу. Дитина вже постраждала, і, якщо батьки її не підтримають, вона може не звернутися по допомогу.

        Вчителі також повинні провести профілактичні заходи, спрямовані на формування безпечної поведінки в інтернеті. Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, слід звернутися до правоохоронних органів.

   

       Останнім часом в засобах масової інформації активно обговорюються питання про те, що серед дітей стала широко поширена віртуальна гра «Біжи або помри!». Суть цієї гри – дитині дається завдання перебігти дорогу якомога ближче перед рухомим транспортом. Також пропагується нова небезпечна гра «Синій кит», в якій діти «купують» свою смерть. За умови завантаження стартового додатку, за дітьми закріплюється людина, яка стежить за виконанням завданнь, останнім етапом гри – є суїцид.

        Основними причинами скоєння навмисних самоусшокджень дітьми є конфлікти в родині з друзями чи однокласниками, негаразди в особистому житті та на грунті нерозділеного кохання чи роставання з коханою людиною, психічна криза особистості яка повязана із посереднім оточуючим середовищем. Багато людей мають труднощі перебування в соціумі.

 

Попередження насильства серед дітей та підлітків

    Одним з найважливіших напрямків профілактичної діяльності, спрямованої на протидію насильству в умовах навчального закладу, є просвітницька робота серед  дітей та учнівської молоді. Цю роботу проводять фахвці психологічної служби навчального закладу разом з адміністрацією та класними керівниками. Це можуть бути міні-лекції, бесіди, диспути, тренінги, усні журнали, конкурси, кінолекторії, організація клубів правових знань. Колективні форми й методи навчально-виховної роботи охоплюють одночасно велику кількість дітей та підлітків, сприяють створенню їхнього позитивного настрою.

   Одночасно з профілактики насильства серед дітей та молоді,  повинна проводитися робота з педагогічним колективом та батьками. Для роботи з педагогічним колективом, практичному психологу навчального закладу необхідно брати участь у роботі педагогічних рад, з метою повідомлення про інтегрування в педагогічну практику останніх досягнень педагогіки та психології з питань навчання та виховання учнів різних вікових категорій, ознайомлення з результатами дослідження з того чи іншого питання, рекомендації щодо вибору ін

дивідуального педагогічного стилю спілкування з дитиною, яка стала жертвою насильства.

    Робота з батьківською громадськістю передбачає використання як просвітницьких форм і методів роботи, так і практичних занять. Це можуть бути батьківські збори, консультації, лекції, семінари, тренінги спілкування.

    Однією з можливих форм роботи, спрямованої на профілактику насильства в навчальному закладі, може бути шкільна медіація – вирішання конфліктних ситуацій примиренням сторін через знаходження оптимального варіанта подолання проблеми, що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації.