Протидія булінгу

 

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)

Протидія булінгу

Тренінгове заняття з педагогами «Стоп агресія» проводила практичний психолог Гончарук Л.В.

План заходів, спрямованих  на запобігання та протидію булінгу

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу

Наказ про затвердження складу комісії з питань реагування на випадки булінгу

 

Телефон довіри 

;(Дитяча лінія 116-111 або 0(800)50-02-25 (з 12.00 до 16.00

;Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116-000

;Гаряча лінія з питань запобігання насильству116-123 або 0(800)50-03-35 

;Уповноважений ПрезидентаУкраїни з прав дитини 0(44)25-57-67

.Центр надання безоплатної правової допомоги 0(800)21-31-03

 

Корисні посилання щодо теми антибулінгу рекомендовані Міністерством освіти і науки України

 Булінг  – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності.

За даними дослідження UNICEF Україна за 2017 рік, 67% дітей стикалися з булінгом (були жертвою або свідком), а 40% постраждалих від цькування взагалі ні з ким не ділилися проблемою і не зверталися за допомогою. 25% - говорили про це не з дорослими (з другом чи братом/сестрою). З тих, хто мовчать – 40% соромляться про це говорити, а 22% вважають, що це нормальне явище.

За даними доповіді ВООЗ в 2016 році, Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн по відсотку жертв булінгу серед 15-ти річних (9% дівчат та 11% хлопців).

Найбільш розповсюдженим є психологічний і фізичний булінг. Проте, як наслідок поширення ролі комунікаційних технологій: телефонного зв'язку, Інтернету та соціальних мереж, з’являється новий вид цькування – кібер булінг. Це не просто пустощі або грубість, це особлива форма взаємин між дітьми, що за відсутності реагування може перерости в насильство.

Тому надзвичайно важливим є небайдужість батьків до своєї дитини і постійне відстежування ситуації – настрою і стану дитини. Крім того, не варто забувати про тісний контакт з класним керівником, налагодження комунікації з іншими батьками в класі.

Пам’ятайте, якщо помітили, що:

  • у дитини немає друзів;
  • дитина боїться іти до школи;
  • має низьку самооцінку;
  • у дитини з’являються зіпсовані речі;
  • дитина сама наносить собі ушкодження;
  • сумна після спілкування у соціальних мережах та ін.

– поговоріть із дитиною, вислухайте та допоможіть вирішити проблемну ситуацію.